Багато хто з туристів думає, що славнозвісний храм Сан-Петроніо на пьяцца Маджоре і є головним собором Болоньї. Але це не так. Кафедральний собор міста – храм святого Петра. Найбільш ранні згадки про храм Святого Петра в Болоньї відносяться до X століття, але в 1141 будівля загинула у пожежі. Пізніше вона була відновлена у романському стилі, при цьому з'явилися дзвіниця та крипта, а 1184 року церкву заново освятив Папа Римський Луцій III. У 1222 році вона знову постраждала під час землетрусу, але була відновлена у готичному стилі. При цьому дзвіницю було значно перебудовано, а з боку сучасної вулиці Альтабелла влаштовано ворота Львів (Porta dei Leoni). Наприкінці XIV століття з боку фасаду прибудовано портик. У 1582 році, після організації Болонської архієпархії, храм став її кафедральним собором (рішення про підвищення статусу Болоньї прийнято Папою Григорієм XIII 10 лютого 1582).
У 1575-1577 роках архітектор Доменіко Тібальді побудував головну дзвіницю і крипту, у 1613-1618 роках архітектор Нікколо Донаті (Niccol? Donati) побудував бічні нефи, а в 1621-1622 роках Джованні Баттіста Наталі (Giovanni Battista Natali) збудував центральний неф, висоту склепіння якого можна порівняти з висотою центрального нефа ватиканського собору Святого Петра. У період між 1743 і 1755 роками Альфонсо Торреджані завершив будівництво, спорудивши дві дзвіниці та новий фасад з волі Папи Бенедикта XIV, який зберігав за собою титул архієпископа Болоньї.
У храмі є розписи Просперо Фонтана (1579), Лудовіко Карраччі (1618), Маркантоніо Франческіні (1728) і Донато Креті (1740), а також скульптурні групи, у тому числі «Оплакування покійного Христа» Альфонсо Ломбарді (1522).
З лівого нефа собору можна пройти до кількох залів, зайнятих храмовим музеєм. Різниця собору (Tesoro della Cattedrale) була відкрита для відвідувачів у 2000 році з нагоди ювілейних урочистостей християнської церкви, але виставка мала такий успіх у відвідувачів, що було прийнято рішення зробити експозицію постійною. У музеї представлені предмети релігійного начиння, подаровані храму у різний час, у тому числі Папами Бенедиктом XIV та Григорієм XV.
На жаль, вулиця перед фасадом храму не дуже широка для того, щоби сфотографувати фасад повністю.
У 1575-1577 роках архітектор Доменіко Тібальді побудував головну дзвіницю і крипту, у 1613-1618 роках архітектор Нікколо Донаті (Niccol? Donati) побудував бічні нефи, а в 1621-1622 роках Джованні Баттіста Наталі (Giovanni Battista Natali) збудував центральний неф, висоту склепіння якого можна порівняти з висотою центрального нефа ватиканського собору Святого Петра. У період між 1743 і 1755 роками Альфонсо Торреджані завершив будівництво, спорудивши дві дзвіниці та новий фасад з волі Папи Бенедикта XIV, який зберігав за собою титул архієпископа Болоньї.
У храмі є розписи Просперо Фонтана (1579), Лудовіко Карраччі (1618), Маркантоніо Франческіні (1728) і Донато Креті (1740), а також скульптурні групи, у тому числі «Оплакування покійного Христа» Альфонсо Ломбарді (1522).
З лівого нефа собору можна пройти до кількох залів, зайнятих храмовим музеєм. Різниця собору (Tesoro della Cattedrale) була відкрита для відвідувачів у 2000 році з нагоди ювілейних урочистостей християнської церкви, але виставка мала такий успіх у відвідувачів, що було прийнято рішення зробити експозицію постійною. У музеї представлені предмети релігійного начиння, подаровані храму у різний час, у тому числі Папами Бенедиктом XIV та Григорієм XV.
На жаль, вулиця перед фасадом храму не дуже широка для того, щоби сфотографувати фасад повністю.
Комментарии (0)
оставить комментарий
Показать другие комментарии …
