Орден св. Єлизавети був запрошений до міста у 1738 році архієпископом Естергома Естерхазі. Вони піклувались про сиріт, хворих і бідних жителів Братислави. На протязі наступних чотирьох років були зведені костел, монастирські будівлі, лікарня. Комплекс включав внутрішнє подвір'я і великі сади. 19 листопада 1743 року відбулась перша служба в освяченому храмі. Костел св. Єлизавети Угорської належить до важливих архітектурних пам’яток периферійної частини історичної зони Братислави. Ця однонавова будівля в стилі бароко – робота віденського зодчого Франца Антона Пільграма.
Фасад храму поділений на чотири рівні. На першому – вхідний портал, на другому велике вікно і скульптури святих Стефана і Ладислава в нішах. На третьому – герб архієпископа Естерхазі під великим капелюхом. На четвертому поверсі – скульптура св. Єлизавети з жебраком у її ніг. Автором скульптур є видатний скульптор пізнього бароко Людовіт Годе, учень Георга Рафаеля Доннера. Він створив фігури на фасаді костелу і на фасаді монастиря. Також він приймав участь у оформленні інтер'єрів храму.
З лівого боку до костелу примикає триповерхова будівля монастиря. Його портал прикрашений скульптурами святих Єлизавети, Йосипа і Імріха. Оформлення інтер'єрів було доручене одному з видатних австрійських художників того часу Полу Трогеру. Пізніше він став ректором Віденської академії мистецтв. Це єдина його робота на території сучасної Словаччини. Комплекс монастиря був суттєво зруйнований у період другої світової війни внаслідок бомбардувань авіації союзників.