Культурно-історичний гастро-алко екстремальній тур. День 4-6: Закарпаття. Мукачево – Берегове – Косонь.

«В квітучій, запашній долині,

Де Латориці води сині,

Постало у красі врочисто

Прадавнє і сучасне місто

(Михайло Шушкевич)»

Мукачево – середньовічне дуже затишне європейське містечко на річці Латориця з багатою історією, культурою та архітектурою.   Будувалося воно навкруги фортеці – замку Паланок.

Гуляємо тихими старовинними вуличками, які дають давно втрачені відчуття захисту та неймовірного спокою. Зачаровують акуратні невисокі будиночки, вишукані скульптурні композиції в центрі міста: міні-скульптури гусаків, пам’ятник сажотрусу, Кирилу та Мефодію, святому Мартину, що є покровителем міста.

Помилувалися міською ратушою та соборами, пішли шукати Білий Палац Ракоці, який на справді виявився рожевим.

Палац побудували князі трансільванської династії Ракоці, як міську резиденцію.

Вони проживали в ньому до 1711 року. Після придушення національно-визвольної війни 1703—1711 років, якою керував Ференц Ракоці II, палац спочатку переходить у власність імператора Австрії, а потім, в 1728 році, передається разом з величезними земельними угіддями в подарунок німецькому графу Шенборну-Бухгейму. «Білий палац» використовувався для урочистих прийомів знаті та іноземних послів. У 1979 році в палаці було відкрито першу на Закарпатті дитячу художню школу імені Мігая Мункачі. Школа діюча, ми попросилися зайти. Про художника Мігая Мункачі раніше навіть не чули, в школі були представлені репродукції його робіт, на наш погляд дуже глибокі та драматичні.

Природа Мукачево теж неймовірна: недалечко височіють смарагдові Карпати, спокійно виблискує під сонцем прозора Латориця. Повітря, на відміну від індустріальних міст, дуже чисте та свіже.

Обідаємо в «Кафтовій пельменній», що прямо на центральній площі біля Ратуші. Досить не дорого та смачно.  Закарпатський бограч підкорює з першої ложки, дегустацію крафтових пельменів вирішили відкласти до наступного разу.

Чесно кажучи, від споглядання краси та вивчення історії в такому інтенсивному темпі почуваємося трохи втомленими. Час вже розпочинати релаксову частину відпустки – переїздимо в Берегово, заселяємося в міні-готель «Садиба «Мапа» на 3 ночі.  

Берегове – маленьке затишне містечко на кордоні з Угорщиною з видом на Карпати, схили яких засаджені гектарами виноградників. Третина населення – угорці, на вулицях чути угорську мову, написи на будівлях продубльовано угорською.

Популярності та відомості це місто набуло в першу чергу завдяки своїм унікальним термальним басейнам. Багато-багато років тому на Закарпатті шукали нафту, роблячи свердловини в землі глибиною 1200-1400 м. Нажаль, нафту не знайшли, але знайшли унікальний дорогоцінний для людського організму ресурс – термальні води Закарпаття. Мешканці перетворили ці води на справжнісіньку нафту – вклали кошти в термальні джерела та розвинули регіон, як один з найбільш привабливих для туризму в Україні.   

Вирішили розслабитися в найвідомішому термальному комплексі Берегово – «Жайворонок». Комплекс складається з готелю, ресторану, кафе, бань, соляних кімнат та басейнів з унікальною природньою термальною водою. Беремо абонемент на 3 години та йдемо до басейнів. Народу дуже багато. Температура води в басейнах різна, доходить до 57 градусів.   Окрім звичайного релаксування в теплій водичці, можна спробувати гаряче термальне джакузі або промасажувати спину  міцним струменем води. Ми також спокусилися на пілінг рибками, прикольно. Через 3 години здоров’я з нас прямо перло.

Не буду довго зупинятися на архітектурі Берегове, вона прекрасна, старовинна, європейська. Відвідали будівлю старовинного казино. Зараз це готель та ресторан «Золота пава». Доволі гарно та пафосно, особливо розпис. Один раз там вечеряли.

Взагалі, закарпатська кухня заслуговує на особливу увагу. Нас вона закохала з першої ложки. Тому трошки зупинюся на закладах Берегове. Несподівано виявилося, що гарні ресторани ввечері у «високий сезон» часто переповнені, прийміть до уваги. Ресторан «Жайворонок» так і не вдалося навідати. Тільки з другої спроби повечеряли в «Золотій паві» - гарна угорська кухня, вишуканий інтер’єр, страви дуже ситні, ціни трохи вище середнього.

Випадково один раз попали в «Чадра паприка» - простий інтер’єр, дуже великі, прості та ситні страви, я б сказала «чоловіча» кухня. Основну страву від шефа ми не здолали вдвох на вечерю, нею ж і снідали.

Найбільше сподобався зовнішньо не дуже примітний ресторан «Амбар» на вулиці Лева поруч з нашим готелем. Інтер’єр затишний, сервіс гарний, а ціни помірні. Бограч справжній, неймовірно смачний, деруни з м’ясом та бринзою  - шедевр закарпатської кухні, а таких млинців з м’ясом ми взагалі ніколи і ніде не куштували. Колекція паленок теж дуже достойна, довелося дегустувати багато. Шеф – кухарю всього 22 роки, а вже такий талант.

А як можна відпочивати в Закарпатській столиці виноробства та не відвідати дегустацію вина? В «Чизай» ми не попали, бо був дуже не зручний час. Та хто придумав проводити дегустації зранку? Але в Берегове безліч інших достойних виноробів. Відвідали екскурсію та дегустацію вина родини Надь.

Пані Ліана провела в старовинні погріби, викопані ще полоненими турками, де визрівають вина.  Дуже цікаво розповідала про історію, технологію виноробства. Сама дегустація була дуже смачною,   почалася  з найлегшого сухого білого вина, перейшла до сухих червоних, потім напівсухі, напівсолодкі, десертні, а на завершення була неймовірна чача, настояна на родзинках. Бажаючі змогли купити готову продукцію. Дуже цікава та смачна екскурсія вийшла.

В 18 км від Берегове побудували оздоровчо-рекреаційний комплекс “Термальні води “Косино”, що розташувався на шлейфі залягання мінеральних термальних вод, який простягається через частину території таких європейських країн як Франція, Італія, Іспанія, Сербія, Хорватія, Австрія, Швейцарія та Балканський півострів. В Україні цей шлейф охоплює більшу частину Закарпатської області, а саме Виноградівський і Берегівський райони.

Цілюща вода курорту піднімається з однієї із трьох діючих на даний момент свердловин на Закарпатті, під назвою 16 Т. Гарячий гейзер термальної води прямує із глибини 1190 м та потрапляє в термальний басейн з температурою 40-45°C.

Комплекс просто розкішний, навіть у порівнянні з «Жайворонком», але він і дорожче. Купляємо абонемент на 20 годин на 2-х за 2800.00 грн. Можна користуватися термальними басейнами, рекреаційною зоною, саунами, ресторанами та барами, шезлонгами та аквапарком.

3.5 години проводимо в «термальній частині». Вода унікальна за хімічним складом, аналог  можна знайти тільки в Ісландії, Новій Зеландії та на о. Сахалін. Басейнів безліч з різною температурою, є контрастні, є з коловоротом, зі статуями та  фонтанами, з масажерами, з джакузі. Архітектори підійшли до проектування басейнів дуже креативно:  посеред комплексу мов би висить в повітрі «кран здоров’я», є басейн, вода в який тече з висоти з гігантської кавової чашки, в інший - з пляшки вина. Є басейни чоловічої мрії, куди вода тече з пивного кухля та з пляшки паленки. Плитка в цих басейнах має кольори відповідних напоїв, що підсилює дану ілюзію. Дуже оригінально. Є ресторан фаст-фуд та кілька барів. Територією гордовито гуляє павич.    

Відвідуємо комплекс «королівських саун»: евкаліптова, трав’яна, соляна, римська, угорська, хамам, а на завершення крижана печера (-10 градусів).

Наступного дня  «догулюємо» 6.5 годин в зоні аквапарку.

Аквапарк дуже сподобався: гірки екстримальні, якісні, швидкісні та безпечні. Висота від 6 метрів, довжина від 47 метрів. Три найвищих екстра-гірки: «Метелик-монарх» – висота 12 м, довжина 55 м, «Камікадзе» – висота 12 м, довжина 71 м,   «Чорна діра» – висота 12 м, довжина 130 м. Дух перехоплює. Є басейн з найвищою штучною хвилею в Україні, можна поностальгувати за морем. Присутні фаст-фуд та бари, зонти та шезлонги. Порадувала і своя зона з термальними басейнами з масажерами та джакузі. Час сплинув миттю.

Внизу розмістила відео.