Сумно стає після таких поїздок, що в рідній Україні не вміють/не хочуть заохоти туризм.
Сонячна Долина... Вирішили відпочити тут 3 кияночки : я, кума і похресниця 14 років. Приємні враження від вигідного розташування (недалеко від Чернівців), чарівної природи затьмарюються «дивами» сервісу, що тут панує.... Сподівань, що власник або приближені до нього особи це прочитають – мало, та все ж таки можливо трапиться диво і ці питання хтось побачить і врахує :
1. Відразу ж при заселені з’ясувалось, що треба доплатити ще 150 гривень за номер (за третю людину, бо безкоштовно – діти до 5 років). Хоча при бронювання номера чітко казали. Скільки нас буде і вказали вік дитини 14 років. Після декількох хвилин з»ясувань по телефону – ціну нам лишили такою, як при бронюванні – котеджик 650 грн. 1 поверх. Щодо номеру – акуратно, чисто, передбачено по 1 рушнику, хоча зазвичай по 2-3 дають в номері і щоб на підлогу у ванні був. Душова кабінка – закривати треба було, приклавши зусиль, так само – двері на балкон – після декількох спроб таки зрозуміли тактику, приспустити ручку, сильно потягнути на себе і тоді закриється, інакше – ну ніяк. Телефон для зв’язку з рецепцією – не працює, але ж є ?
З позитивного: територія дуже зелена, біля ресторану - багато маленьких ялиночок, кущиків різноманітних і вони гарно доглянуті, є 2 ставочки. Наш котеджик знаходився в лісовій зоні, щоранку прибігала білочка дивовижного майже чорного кольору, ввечері шарудів їжачок ? В перші 2 дні в мене паморочилося в голові від незвично насиченого озоном повітря, потім звикла.
2. Повний заклад дітей (тут є спортивний комплекс і при нас було багато дітлахів з літнього табору карате), медпункт працює лише по вихідних і святах (!!!) І як я розумію - медпунктом то важко назвати, звичайно аптечка першої допомоги. В перший же день (а він виявився вихідним 24 серпня) – маленька дівчина, спускаючись з гірки в басейні поранила ніжку ( в басейні відлущується плитка і дитина напевно потрапила на уламок плитки),..було багато сліз, крику і вся ніжка була у крові. Лікар з медпункту перебинтував ніжку. От я і подумала – а якщо щось подібне трапиться у «неробочий день медпункту» … аптечка звісно є в них в ліками першої необхідності, але не знаю, чи вміють працівники накласти той же джгут, зупинити правильно кровотечу… Сподіваюсь, що у діток-каратистів були свої лікарі….
3. Басейн вартує 100 грн./день, рушники - 15 грн., їх мають видавати при купівлі абонемента на басейн. Як виявилось - рушників немає, чому - пояснити не змогли. З номерів рушники брати заборонено в басейн, на наше питання ким чином вирішити питання -знизали плечима. Проте, зрештою, стали ми щасливими володарями двох полотенець, як нам "люб'язно" вручила "господиня" номерного фонду рушників.... В результаті – ходили ми купатись на ставок, який поряд з гірськр-лижними підйомниками – нюхати хлорку за 100 грн якось бажання не було. Окремо щодо ставка – на рецепції сказали, що ставок безкоштовний, проте на другий день з нас взяли гроші, сказавши, що «власник тут один, але різні начальники і ми до Долини не відносимось». Ще через день виявилось, що потрібно платити за лежачки і навіс (інфо про це була вказана проте оскільки інфо про платний пляє не було – ми вважали, що платимо за лежачки і навіс. Як потім виявилось – територію з лежачками і навісом орендується, там свій начальник і тому плата окремо за пляж і окремо лежаки. Хі-хі-хі .
Але оплата того варта – територія доглянута, прибрана, охайна. Ставок пахне ставком, живою водою, спостерігали там чапель, навіть білі прилітали, качечки і водяні курочки є. Якщо більше людей – є розваги для дітей: спускання на плюшках у воду. Орендар лежаків люб’язно на наше прохання купив нам у Чернівцях слив і яблук (до чого це я – зрозумієте з наступного пункту ;) Дорога до ставочка займає близько 15 хвилин і проходить лісом, неймовірно чисте і свіже повітря.
Взимку як на мене тут не погані спуски для початківців, гірки не круті, але досить довгенькі. Досить активно готуються до зимового сезону: роблять спуск для плюшок (землю нагортають ескаватором), підйомник для плюшок вгору, збудовано тунельчки, під яким лижники проїжджатимуть і не пересікатиметься з плюшковою трасою і не треба йти пішки через місток до підйомника
4. Хлопці-офіціанти в ресторані чомусь зовсім не знають меню на сніданок, плутають замовлення.... Омлети тут зранку мають властивість "закінчуватися" (при тому, що бажаючих поснідати було раз, два та й по тому...) - зі слів офіціанта "все пішло на харчування дітей"... Мабуть "випадково" забувають попередити про вагу страви - бачучи, що я замовила тушкованого коропа ОДНА ніхто нічого й не муркнув, натомість мені з радістю винесли "півкабана" вагою 700 гр... Він смачнющий, вистачило мені й на наступний день, просто можна було б і попередити... Далі - в омлети бекон нарізають "дуже дрібно" (насправді - його там просто не було, але зі слів офіціанта, який "спитав на кухні" - просто він дуже дрібно порізаний… Як результат - крайнього дня прибування на сніданок витратили більш ніж 1,5 години - бо спочатку замість омлету зготували яєшню, а потім вже виясняли "а чи був бекон"... Дівчата офіціантки - питань немає, чомусь мали проблеми з хлопцями. Нашою "доброю феєю" стала адміністратор Наталя Вікторівна (якщо не помиляюсь) - всі питання вирішувати з нею легко, але ж,м люди, це не нормально!!! В меню вказано не всі страви, як можна замовити – відповідно, не зрозуміло, що можна їсти - зі слів офіціанта або з меню або «комплекс»(сніданок 100 грн., обд 200 грн. .. нічо так комплекс ) . Потім таки вияснили, що можна взяти ОКРЕМО просто сирники чи просто омлет/яєшню… Ціни – на рівні Київських – славнозвісний омлет «з беконом» - 42 грн., борщ 40 грн., крем-суп з грибів – 88 грн.
Абсолютна відсутність фруктів – люди, це ж сезон яблук, слив, винограду… 5 днів «фруктового голодування» і мрія про яблучку, сливку, виноград, грушку…. ЧОМУ цього всього у вас нема або чому ви не домовитись, щоб його підвозили і люди купували ЗА ГРОШІ ?????
З позитивного: без проблем взяли шампури в ресторані, щоб посмажити шашлики (завдаток 200 грн. за шампури і посуд, потім повертають). А також нам чудово підсмажили на решітці м»ясо, яке ми взяли з собою (вартує 100 грн.). Смачний борщ із пампушками. Приємний бармен-бариста і дуже приємна вже раніше загадана адміністратор ресторану Наталя Вікторівна .
4. Страшенний запах в конюшні, погане ставлення до двох чудових собачок …Звісно, «Шанелем» в конюшні не може пахнути, але ж люди – очі просто виїдає смердючий запах ацетону… Я не розбалувана собі кияночка, всі шкільні канікули проводила в селі у бабусі і дідуся, які тримали корівку з телятком і я доглядала і сарай і тваринок… Не має бути такого в приміщенні, де живуть ЖИВІ істоти. Собачки… Окремий мій біль... Шикарна лаєчка (хлопчик) і скоріш за все буковинська вівчарка (дівчинка) постійно живуть у клітках... У лаєчки кігті на лапках просто довгучі, якби собачок вигулювали, то вони б зточували кігтики об камінці, землю, але собаки сидять постійно в цій «камері»… Хоча як на мене – територія дозволяє облаштувати для собак більш пристойні умови життя. Вперше побачили таку картинку – собаки у клітках, спека, миски з водою порожні… Собачки лагідні, відразу відгукнулися на наші голоси, лаєчка давав лапку і «розмовляв» з нами. Гладили їх через клітку . Спробували пошукати доглядача (собачки живуть поруч з конюшнею) - нікого нема… Тут на очі натрапило відро і кран з водою і було вирішено набрати води, щоб спробувати хоч через клітку налити в мисочки. Коли я відкрила воду – собаки почали підвивати…моторошно. І тут – вийшло ВОНО (вибачте, але іншого слова не має) – що ви тут робите, я тут 10 років працюю, ваша справа дивитись, ось я відчиню клітку вони вас покусають і потім будете скаржитись… ось такі були реплики на наше прохання напоїти собачок. Людині просто фіолетово… То ж нам теж було фіолетово щодо нього і з горем навпіл ми з хрещеницею примудрились собачкам налити води. Воду бідолашки пили довго і взахльоб. «Наглядач» подивився, розвернувся і пішов собі геть. Наступного дня видно було, що нашу воду ніхто не міняв… то ж добавляли ще водички . Нову воду налили десь мабуть на третій день. Сумні очі лаєчки лишились в мене в телефоні і у пам'яті. Собачок ми дуже полюбили і навідувались до них з хрещеницею щодня, вони вже звикли і зустрічали нас, махаючи хвостиками.
Хто буде тут відпочивати – заглядайте, будь-ласка до собачок, чи є в них водичка… Вони спочатку гавкають і здається, що злі, проте лагідно до них заговоріть – побачите, як все зміниться!!!
5. Відсутність будь-якої можливості роздобути товари першого вжитку (ті ж засоби жіночої гігієни). Цього ніде нема… На прохання в рецепції, чи не може хтось з працівників купити і привезти – нам відповіли, що зміна починається рано (магазини закриті), а закінчується пізно (магазини закриті). Якось так… Ідея роздобути цей «скарб», винайнявши велосипед, потерпіла фіаско – прокат великів також працює лиш в вихідні/свята… а викликати таксі і віддати гривень 200 щоб дістатись до магазинчику який я на трасі не дуже далеко – то якось же обійшлися…. Пішли до прокату великів в суботу о 10:50 – порожньо, зателефонували по вказаному на банері номеру і почули «цей номер не обслуговується» і пішли собі не ставочок, не стали чекати на 11:00, коли вроді як початок роботи прокату….
6. Зоопарк є на території, я їх звісно не люблю, але тут ситуація більш-менш. Хоча лева і левицю шкода – як на мене, місця їм замало, хоча на території є, де розійтися (наприклад, кабани шикують просто). Леви доглянуті, не худі, то ж годують їх добре. Є 2 косульки, 2 страуси, видри чи ондатри (дуже смішно двоє з них сперечались – одне сиділо в хатинці і не пускало туди іншого, яке хотіло туди зайти (я це назвала «п’яний чоловік повернувся додому» ?). Смішні звуки, ніколи не чула, як сваряться видри. Є кози, кролики, пара гусей. Дуже незвично під час вечері було чути левиний рев, як у сафарі… А одного дня його почули аж біля підйомників, коли поверталися зі ставка.
Гарне місце, але ось така організація і сервіс, відбиває бажання повернутись туди ще раз і порадити його для відпочинку. На 2-3 дні – так, на довше – на жаль….